— Ти тут, бо відмовляєшся говорити правду.
— Я тут, бо в тебе гармата.

- Не знала, що ти граєш на віолончелі.
— Так, мої батьки, мабуть, подумали, що назвати мене Леонардом і перевести в клас для обдарованих дітей буде недостатньо, щоб мене били в школі. ( — А я й не знала, що ти граєш на віолончелі.
— Так, мої батьки вирішили, що мало мене в дитинстві били за ім'я«Леонард» та навчання у спецшколі.)

— Йому начхати. Він тепер зневажає її. Навіть не називає її на ім'я. Просто "ця жінка".
— Це огида чи захоплення? Так називають даму, яка небайдужа.

Свій головний урок я засвоїв без вчителя: зрештою, всі ми самотні й навколо нас нічого, крім холодної чорної пустелі вічності.

— Неможливо...
— Можливо, якщо ти віриш у це.

Господь усі випробування надсилає людині під силу.

Немає азартного гравця, ніж водій!

- Мені потрібна квартирантка, можеш пожити в мене, якщо хочеш.
— Брехати не стану — вагон метро чистіший, ніж твій диван...

Параноя, досвід - секрет живучості.

Нехай я не пам'ятаю, ким я був, але знаю, хто я зараз.