Пліткарка. Джорджина Спаркс
— Ісус любить мене такою, якою я є.
— Стильною він покохає тебе ще більше.
— Ісус любить мене такою, якою я є.
— Стильною він покохає тебе ще більше.
- Форман! Ти братимеш участь у діагнозі або ти занадто втомився, крадучи машини?! (Пауза) Я поводжуся, як Хаус. Хіба це не смішно?
- Так. У мене навіть молоко пішло носом.
[Подумки] Скажи йому, що ти відчуваєш, тільки так, щоб не по-дівчачому вийшло. [вголос] Мені так тебе не вистачає і мені від цього дуже боляче!
Насмілишся подумати, що ти зрозумів жінку - і все, вважай, що твоя пісенька заспівана, приятель.
— Ти навіть не уявляєш, у що вліз.
- О, Шекспіра ставите! А мати твоя знає, на кому її гобелена?
Лев не питає зебру, перш ніж її з'їсти. Леви не вміють розмовляти, а зебри – слухати.
Реально боляче можуть зробити лише ті, кого ти підпускаєш найближче. Ті, хто забирається до тебе в душу і рве її на частини, від чого тобі здається, що краще не стане ніколи. Чорт. Я... Я б руку собі відрубав прямо тут, у цій забігайлівці, аби ще хоч раз відчути це почуття з дружиною. Моя жінка не розбила мені серце, вона... Вона вирвала його, розірвала на шматки, розтоптала їх та згодувала пса. Вона завдала мені стільки болю, але вона більше цього не зробить, більше я ніколи цього не відчую. Ось сидиш ти, ніхрена не розумієш, що в тебе це є. У тебе є все, так що тримайся за це. Вчепи двома руками і не відпускай.
— Останнє слово Карини Сміт... ТИХО!! Останнє слово Карини Сміт. Панове. Я не відьма, але прощаю вам дурість, невігластво і недоумкуватість. На жаль, мозків у вас менше, ніж у...
— Вибачте! Засудженому до страти належить останнє, не знаю... бажання, чи що?
- Гей, я насправді говорю. Доведеться потерпіти!
- Не можу! Мені ось-ось голову відтнуть, звідси й терміновість.
- А мені шию зламають.
— Знаєш, іноді шиї не ламаються. Але біль просто пекельний!
- Що?!
— Так… Хтось годинами бовтається, очі витріщить, язик назовні…
— Можна закінчити?!
- Не можна! Адже з нас двох нещасніший я.
Синку, ти поїхав саме тоді, коли з тобою стало цікаво розмовляти.
- Обіцяй мені.
- Гаразд.
- Обіцяєш?
- Так, обіцяю.
- Обіцяєш?
- Я ж сказав: "Обіцяю, що..."
- Ти тричі обіцяв.