Меган була з тих людей, які викликають найжвавіше бажання тихенько втекти в найближчі двері.

— Ти не віриш мені, ну й добре.
Лейла сиділа нерухомо, пильно дивлячись кудись за межі кімнати.
— Вірити комусь — це дуже серйозно. Не можна так просто говорити. Вірити – значить сильно вкладатись.

Раніше Тося була чомусь впевнена, що, як тільки їй освідчуються в коханні, все життя її одразу зміниться. А тепер вона  побачила, що все залишилося як і раніше: з байдужим залізним гуркотом котилися колеса під підлогою платформи, по сторонах дороги в густих сутінках мелькали темні ялинки і сірі розпливчасті берези. І навіть власний Тосин палець, порізаний сьогодні на кухні і зав'язаний ганчірочкою, так само, як і до визнання Іллі, мерз у рукавиці.

"Видовище - петля, щоб заарканити совість короля", - говорить Гамлет. Добре сказано«заарканити», бо схопити совість треба на льоту, у ту невловиму мить, коли вона  кидає швидкий погляд на себе.

Не хочеться – треба!

- Залишилось мало часу. Якщо є щось, що ти хочеш сказати, кажи зараз. -
Кармазинний Жилет важко опустився.
— Я залишуся з тобою, доки ти не помреш. Я люблю тебе.
- Добре. Не хочу вмирати на самоті.
Її обличчя ховалося під шоломом, і я був за це вдячний. Якби я міг бачити її сльози,
то ніколи не зміг би завершити петлю і залишити її назавжди. Світло заходячого сонця,
що червоною плямою зависло в західній частині неба, грав на кармазинному Жилеті Рити,
огортаючи її сяючим рубіновим світінням.
- Довгий бій, Кейдзі. Вже захід сонця.
- Він гарний.
- Сентиментальний виродок. — У її голосі відчувалася усмішка. - Ненавиджу червоне
небо.
Це остання річ, яку вона  сказала.

Все минає, а погане залишається.

Хто не може взяти ласкою, той не зможе взяти строгістю.

… Навіть якщо час не лікує, з болем примиряєшся.

Важливо не те, чи ми програємо у грі, важливо, як ми програємо і як ми завдяки цьому змінимося, що нового винесемо для себе, як зможемо застосувати це в інших іграх. Дивним чином поразка обертається перемогою.