Людина помалу приймає обличчя своєї долі, зливається докупи зі своїми обставинами.

Атмосфера є атмосфера: її відсутність сильно дається взнаки.

Мужність королів не в тому, щоб умирати в бою, а в тому, щоб їх підданим не довелося цього робити.

Любов менш вимоглива, ніж дружба, вона  навіть часто сліпа, люблять не за заслуги. Але для кохання потрібно щось таке, іноді дрібниці, що ні визначити, ні назвати не можна.

— Невже ти збиралася битися? Ти не думала про втечу?
— Я часто падаю, коли біжу.

На мою думку, я в шоці. Моя підсвідомість з жахом втекла, або валяється в нокауті, або перекинулася вгору кілем і затонула. Я заціпеніла. Я можу бачити і сприймати, але не можу висловити, що відчуваю. Та й що можна сказати в ситуації, коли виявляєш, що потенційний коханець - абсолютно чокнутий садист чи мазохіст? Страшно… так.

Більше того, я перестала відчувати красу та пафос страждання, все звелося до простого фізіологічного питання – переживу наступне лихо чи ні? Тобто або помру, або житиму далі, вибір невеликий, і не через що змінюватися в особі.

Людина, яка не прагне життя, шукає шляхів до смерті.

Гумор дозволяє не тільки присоромити володарів високого статусу, але й стримати власну занепокоєність статусом.

Проїжджаючи повз шиномонтаж, подумав, що«розвал – сходження» — відмінний девіз для сімейного психоаналітика.