... що легко дається легко і втратити.

Життя — це подолання: фобій, чужої волі, себе, злого року. А хто думає інакше, той гниє живцем.

Ні, я не багатій, - сказав він. — Я бідняк із грошима, а це не одне й те саме.

- Книжки читати любиш?
— Ніколи мені читати.
— Якби любив, знайшовся б час.

У людському житті часом виникають обставини, за яких здоровий глузд виявляється безсилим.

Жаль про минуле – як персик, який ти жбурнув униз. Персика більше немає, але ти сповнений каяття. Ти шкодуєш, що викинув його. Ти хотів би його повернути. Мені здається, що найкращий спосіб насолоджуватися миттю – не сумувати за минулим. Шкода, що тягне вас вниз, тягне назад у минуле, в той час, як ви хочете рухатися вперед. Тяжко і неприємно програвати в якійсь угоді, але ще важче і неприємніше страждати від почуття провини з цього приводу. Ми всі робимо вчинки, про які потім шкодуємо. Іноді вони здаються нам великими помилками, але пізніше, озираючись назад, ми бачимо, якими незначними були наші провини насправді. Жаль, що викликає почуття провини, може принести хіба що безсонні ночі. Але я переконаний: минуле є минулим. Його не можна змінити. І навіть якщо ти справді зробив щось не так, жалкувати вже пізно – треба йти вперед.

Той, хто прагне найвищих вершин, повинен бути готовим до того, що є небезпека зісковзнути і зірватися вниз.

На світі так влаштовано – правильний шлях спочатку здається неправильним. Щоб випробувати нашу віру.

Ми постійно перебуваємо в радісному процесі перетворення.

Зображення у дзеркалі виглядає так, як і має бути. Правильні риси обличчя. Спокійні та глузливі блакитні очі, ідеальна імітація людського життя.