Річард Олдінгтон. Усі люди – вороги
Справедливо ненавидіти те, що ми вважаємо поганим, але ростемо лише за допомогою того, що ми любимо.
Справедливо ненавидіти те, що ми вважаємо поганим, але ростемо лише за допомогою того, що ми любимо.
— Ви хочете сказати, що в нас дуже багато слів?
— Я хочу сказати, що в нас дуже мало почуттів. А якщо навіть і не мало, то ми перестали вживати слова, що виражають їх.
Я хотів тільки пояснити, чому природа, на твою думку, так на нас діє. Тому що вона будить у нас потребу любові і не може задовольнити її. Вона нас тихо жене в інші, живі обійми, а ми її не розуміємо і чогось чекаємо від неї самої.
Будинок з'явиться тоді, коли будеш готова до цього. Не думай про гроші. Не думай про вік - вийся стрічкою. Хто шукає шлях, той знаходить його.
— Та наплювати на це везіння! – сказав хлопчик. - Я тобі принесу щастя.
Коли кажуть« кінець світу», значить хочуть продати кукурудзяні пластівці, а от якщо кажуть«без паніки», тут уже справа серйозніша.
Ми змінюємося під впливом людей, яких зустрічаємо, і часом настільки, що самі себе не впізнаємо.
— Це як тіло жінки, там, унизу, де не залишаються жодних слідів, — сказав мені Яків.
Він хлюпнув у келих трохи коньяку.
- Тільки пологи залишають там сліди, - сказав він. – Але не кохання і не зради. І не ми, чоловіки. Лише у тілах наших матерів ми залишаємо сліди, але не у тілах наших жінок.
Людина, що мучить своїми демонами, зовсім несвідомо мститься ближньому.