У розлуці людина найбільше бояться і все їй завдає біль.

... тільки хто мошний замість клинка воює, у того колись мошну і відберуть.

Той, хто дарує велику мрію, забирає радість сьогодення.

Честолюбство - пустушка, обман зору. Нам вселяють, що щастя нерозривно пов'язане з володінням все більш модними речами. Нас хочуть віддалити від нашої справжньої людської природи, щоб завадити нам бунтувати проти всіх несправедливостей, які вершить суспільство. Ось з нас і роблять всього лише споживачів, здатних тільки гнатися за мріями про речі.

Без талановитого читача художня література мертва.

Того, чого не маєш – не втратити, що маєш – не вберегти.

Але тільки-но зник брудний сніг з тротуарів і мостових, щойно потягло в кватирки гнилуватим неспокійним вітром весни, Маргарита Миколаївна затужила дужче, ніж узимку. Вона  плакала часто потай довгим і гірким плачем. Вона  не знала, кого вона  любить: живого чи мертвого? І чим далі йшли відчайдушні дні, тим частіше, і особливо в сутінки, їй приходила думка, що вона пов'язана з мертвим.
Треба було або забути його, або померти. Адже не можна ж жити таке життя. Не можна! Забути його, чого б не варто — забути! Але він не забувається, ось гореу чому.

Кажуть, принаймні ті небагато, кому довелося таке випробувати, ніби останні секунди життя, що потопають, здаються, хоч як це парадоксально, навіть приємними. Опір закінчено, вода потрапляє в легені, жертва стає безвільною і отримує від свого стану якесь спотворене задоволення.

- Чому вони ганяються за тобою?
— Уявлення не маю.
- Та годі! Повинна бути причина!
- О, причин купа. Я просто не знаю, яка саме.

Сильні та суворі частіше плачуть, ніж слабкі та боягузливі.