— Як ми цього не помітили?
— Низькорівневий фільтр сприйняття чи ми просто тупиці.

— Я не маю  вибору.
- Чоловіки завжди говорять так, коли їх кличе честь. Говорять своїй сім'ї. І навіть собі. Але ти маєш вибір, і ти його зробив.

Народилися на самоті і помремо на самоті. Найголовніше, щоб друзів було багато.

— Ти знав, що Аменаділь та Лінда зустрічаються?
— Що... Що вони роблять? Звідки ти знаєш? Чому ти так вирішила?
— Я бачила їх у її кабінеті. Вони розмовляли. Явно збираючись зайнятися сексом.
- Ти розумієш, що розмови в кабінеті - це буквально робота Лінди?
— Цікавий погляд.

- Це новий уловлювач EMF. Зчитує електромагнітні частоти.
— Так, я знаю, що таке. Але чому він виглядає як побитий життям Walkman?

Веселощі - це не те, про що думаєш, коли створюєш баланс у всесвіті. Але це… викликає у мене посмішку. (Коли вибудовуєш баланс у всесвіті – не до веселощів. Але це – вагомий привід для посмішки.)

— Я заплатив, бо хотів, щоби ти залишилася. То справді був романтичний жест.
—«Красуня» — теж романтичний фільм, але Джулія Робертс у ньому все одно повія.

Я був такий близький. У мене майже все вийшло, чорти забирай... О, і ця жінка, так... Жінка, яку я люблю... І я був близький. У мене було все на світі, чорти забирай!

Це не для слабких, знаєш, вечеряти на самоті. Для цього треба бути сильною натурою. Штука в тому, щоб здаватися загадковою. Начебто ти сама зробила такий вибір. Життя вчить таких речей.

— Те, що ти бачив...
— Я не бачив нічого, бо весь ранок був тут, отже, просто не міг нічого бачити, ясно? Повірити не можу, що ти спав із королевою!
- Ти ж нічого не бачив!