Форман! Слухай свій внутрішній голос з телефону. Нагодуй його!

— Порівнювати було нема з ким, поки батьки не віддали нас до школи.
- Це була помилка.
- Страшна! Цікаво, що вони думали?
— Можливо, нам потрібні друзі.
— О так, як з'ясувалося, тобі не чужий цей вид стосунків.
- А тебе він не приваблював? Ніколи?
- Якщо навіть ти здається мені тупуватим, уяви, яке мені з рештою, Шерлок. Я живу у світі акваріумних рибок.
- Так, але мене не було два роки...
- І що?
- Ну не знаю. Я подумав, може ти собі... рибку завів?

Іноді ми хочемо щось зробити, але боїмося видати себе і тому не робимо.

— Не добре бігати на цвинтарі.
- Чому?
— Ти показуєш усім, яка ти жива.

Та вже... Міг би за двадцять мільйонів доларів зробити обличчя й покрасивіше.

Наше его  запевняє нас, що ми, як сніжинки, унікальні, але насправді ми всі хочемо одного й того самого: кохання, прощення... шоколаду.

Чому ця буква«з» така схожа на титі? Як же я раніше не помічав?

Позашлюбна дитина - це не те, до чого звикають. Це те, з чим упокорюються.

Ну гаразд, ну гаразд. Ти зможеш, ти зможеш. А! Що зробив Він Дизель? Без жалю, без страху. Без жалю, без страху. Без жалю, без страху! Ні! О! Я жалкую і мені страшно!

Насолоджуйся, поки можеш, Боббі, бо якщо твій злий чарівник виконає твоє заповітне бажання і я зникну, ти будеш змушений залишитися тут віч-на-віч із самим собою, а коли ти впізнаєш себе ближче, повір мені, ти волатимеш від жаху так голосно, що Сатана захоче розірвати контракт, який ти з ним уклав у момент свого народження, щоб хоч трохи поспати.