— Вранці мій зад показували по телевізору.
- Про що ти говориш?
— Я говорю, що мій зад показували по телевізору.
- Все ясно. Був спецрепортаж.

- Не хвилюйся. Щоразу, коли ти лагодиш, це тішить моє самолюбство.

Поїхали, смерть моя люта, заводь бібіку.

— Ми гратимемо у цікаву гру.
- Як називається?
—«Чи є Бог у світі».

— Як ви не помітили? Ми ж сьогодні над моєю Україною билися...
— А як помітиш? Ті ж поля, дороги, села...
— Е, ні! А повітря? Інший. А небо — блакитніше. І земля зеленіша!
- Командир! Щодо зелені у нас у Сибіру...
— Ну навіщо, дорогий, у Сибіру? Приїжджай у Бакуріані! Ти подивишся, що таке зелень! Там у горах...
— А ти бачив Єнісей?
- Не бачив! А ти Цкенесхалі бачив?

- 8 премій Пібоді, Пулітцера, 16 Еммі. Мені прострелили руку в Боснії. Я витягав Коліна Пауелла з джипу, що горів. Клав вологу серветку на лоб матері Терези під час епідемії холери, обідав з Діком Чейні…
— Ви прийшли через гроші.
- …Саме так.

Коли літературний твір хвалять за щирість, це означає, що він несе читачеві ні естетичної, ні розумової насолоди.

— Я думав, що я в безпеці, я обережний...
— Секс не може бути обережним. Якщо він у тебе обережний, ти все робиш неправильно. Це завжди безладдя. Це у людській природі. Це джин, якого не втримати у пляшці. Якщо ти думаєш, що припустився помилки — рухайся далі.

— Що це на штурвалі?
- Целофан. Ти не уявляєш, скільки мікробів у людей на руках.
- Яких мікробів?
- Тобі краще не знати.

Начальник не завжди має рацію, але він завжди начальник!