- Не варто так ходити, Віллі!
- Чому?
- Тому що я програю!

Ми ще можемо врятувати її грішну душу! Да можемо! Але тільки не на порожній шлунок.

— Що з дівчиськом?
— Її шкіра … надто гаряча. Її серце б'ється швидко. Вона  хвора?
- Гірше. Вона  закохана.

... але було щось, чого мій убивця не розумів: він не розумів, як сильно батько може любити свою дитину.

Справжні зникли. Фантазія це частина реальності, і ми відключаємо гальма. Ми думаємо ясно і в той же час не думаємо взагалі, це гарне почуття... Ми перестаємо намагатися все контролювати, теплий потік хімікатів усередині нас, коливаємося. Це пошкодження мозку? Ми забуваємо весь біль у нашому житті, ми хочемо вирушити ще кудись. Люди більше нам не загрожують, вся наша невпевненість випарувалась, ми в хмарах, ми широко відкриті, ми людикосмосу на орбіті навколо землі та світ виглядає прекрасним від туди. Ми інфолептики, що прагнуть нездійсненного, ми ризикуємо розсудливістю заради короткочасного просвітлення. Так багато ідей... Так мало пам'яті... Остання думка гине від наступного передчуття. Нас захоплює всепоглинаюче почуття любові, ми пливемо в унісон, ми разом... Я хотів би, щоб це було справжнім. Ми хочемо світового рівня спільності, де б нам було комфортно з усіма. Ми в ритмі... Частина руху... Рухи втечі... Ми махаємо на прощання, зрештою ми всього лише хочемо бути щасливими... так... так...

Жінка має повне право використати будь-які засоби для досягнення мети.

- Дякую.
- За що?
- За чесність. Я не так часто зустрічаю її в житті.

Ні, сер. Мер Дейлі тут не обідає. Він помер, сер.

Але всі знали – це вона … Чи може бути Кет здавалося, що всі знають. Інтернет дивна штука: 10 людей здаються цілим світом.

— Я маю диявольський план.
- І який же?
— Ну, якщо я скажу, він втратить свій диявольський сенс.