Ця країна була хвора. Цій країні потрібне лікування. Цій країні потрібні ліки. Насправді, я ризикну сказати, що дійсно потрібно цій країні прямо зараз — це Лікар.

Напевно, треба радіти, що я така сама. Якщо, я, що й зрозуміла, вивчаючи фільми про зомбі, так це те, що фігово бути частиною натовпу.

— Що сталося з тобою, Лагерто?
- Я майже померла, але відродилася.
— Ти була між життям та смертю? Чому це тебе навчило?
— Я зрозуміла лише те, що все життя — це страждання. І цього не уникнути – ось правда. Важливо те, як ми справляємося з цими стражданнями, як справляємось із правдою.
— Як мені сказати дітям, що життя сповнене страждань?
— Вони самі це зрозуміють.

Кожен у своєму житті хоче бути кимось іншим.

- Чудово. Приємно бачити, що традиція нашої компанії — приймати найгірші з усіх можливих рішень у будь-яких ситуаціях — передалося й новому поколінню службовців.

Пояснюю гранично зрозуміло і чітко, оскільки ми з тобою тут уперлися в еволюційну різницю. (Я висловлюся дуже просто, враховуючи еволюційну різницю у нашому розвитку.)

... Летить Джозефіна в крилатій машині... все вище... і вище... і вище летить...

Кожен наприкінці за все заплатить.

- Еліа? Так звали одного з пророків, здається... Може, ви теж можете пророкувати майбутнє?
— Суп у вас охолоне, якщо не перестанете балакати.

Я його бачила. Я на шматки.