- Мене зустрінуть у Азкабані, як героя!
— Може... але особисто я не вважаю тебе за героя.

На кам'яній стіні храму було вирізано вірш під назвою«Втрата», у ньому лише три слова. Але поет зіскоблив їх. Втрату не можна прочитати... можна лише відчути.

Він мій пацієнт. Напевно, добрий хлопець, навіть чудовий. Може, набагато краще, ніж я. Але частина мене хоче, щоби він помер. Ось тільки не знаю: це тому, що я хочу бути з нею або тому, що хочу, щоб вона  страждала.

- Ти давно тут живеш?
— Так... З учорашнього дня.

— Вибачте, чи не могли б ви допомогти мені?
- Як ввічливо для вмираючого.

Що б я не накоїв, у мене є доказ, що я цього не робив!

Ніколи не кажи, що тобі треба відпочити, відпочинемо, коли здохнемо.

— Якщо щось буде не так — кажи по-таджицькому...
— А якщо вбиватимуть?
— По-російськи кричи...

— Не вірте у щось просто тому, що ви це чули, Німа.
- Але, великий лама, Теньцзінь - мій брат. Він працює в тунелі, де будуються кораблі. Але де ж твоя мудрість, великий лама, якщо Теньцзінь правий?... Що, якщо наш світ дійсно добігає кінця? [Рінпоче відповідає, наливаючи чай  у чашку Тензіна, змушуючи її переповнитися] - Він сповнений, великий Рінпоче.
— Подібно до цієї чаші, ви сповнені думок і роздумів. Побачити світло мудрості... спочатку ви маєте спорожнити свою чашку.
(Подібно до переповненої чаші, наш розум переповнюють різні умовиводи і домисли. Щоб побачити світломудрості, спочатку звільни чашу розуму.) Будь обережний зі зчепленням... вона  має тенденцію зісковзувати. [Кидає Німе ключі від вантажівки.]

Коли ти закохуєшся, то не має значення хто ти: агент, ватажок чи начальник.