— Чому всі люди не можуть бути просто щасливими?
- Цього я не знаю. Може, тому, що тоді богові було б нудно?
- Ні. Чи не тому.
- А чому ж?
— Бо він боїться.
- Боїться? Чого ж?
— Якби всі були щасливі, ніякий бог  не був би потрібний.

Така вже дивність людського розуму, пов'язувати іноді з тяжкими враженнями ласкаві образи.

Найкраща насолода в житті - це вистежити того, хто ненавидить тебе, перекинути його і дивитися, як він борсатиметься.

Нахабство — найкращий засіб у боротьбі із законом.

... Допомога не можна нав'язувати. І не можна її надавати, якщо тебе про це не просять.

...Побіг до будинку, як до місця порятунку, нічого не бажаючи, крім того, щоб у мене не розривалося серце...

Я не озирався: я давно з досвіду знав, що варто подивитись на когось — і не обминути розмови.

Та вони засмажать вас, потравлять, як кислотою, ви самі себе не впізнаєте! Вас розчавлять, зітруть у порошок, кожен звернеться в чоловіка — і тільки в істоту, яка працює і приносить додому гроші, щоб вони могли тут сидіти і пожирати свій мерзенний шоколад. Невже ви сподіваєтесь їх приборкати?

Вони накрилися в'язаною кофтою і сиділи, втиснувшись один в одного, як сіамські близнюки, зрощені серцями.

— А якщо я вже помер?
- Це як?
- Ну так, що мене вже немає, і немає того, що довкола мене.
- А я?
- І тебе теж немає.